.png)
Привіт! Знову представлюсь для тих, хто зі мною не знайомий. І для знайомих, напевно, теж.
Мене звуть Юлія. Мені 36 років.
Все свідоме (і несвідоме) життя у мене було відчуття, що це не моє ім'я. Тобто я знала, що коли люди вимовляють ці звуки, то вони мають на увазі саме мене, але якось завжди було... дивно. Я звикла. Тому Юлія - це я. Принаймні саме тут і саме зараз.
Чим я займаюсь? Скажу точно, що до 16 років я була впевнена, що буду лікарем. Тобто мені про це завжди говорили батьки-лікарі, тож я звикла так думати. Хм... Здається, історія повторюється. Все як з ім'ям
Хоч я відволіклась. Так от. До 16 років у мене була звичка думати, що я хочу бути лікарем, аж поки я не провалила вступний іспит в медичний університет (дякую за це Вс-Вишньому).
Тоді, замість того, щоб ридати гіркими слізьми, я вирішила себе по-чесному спитати: "Отже, дівчино, чого ти хочеш насправді?" А насправді я хотіла вивчати людську Душу. Ця тема здавалась мені єдиною справді важливою сферою, вартою уваги. А ще мені було... цікаво.
Наступної осені я вже була студенткою філософського факультету спеціальності "Психологія" і жодного дня я не пошкодувала про своє рішення, продовжуючи дякувати Богові за те, що провалила іспит в медичний.
Це були чудові роки життя. Насичені. Яскраві. Дружні. Веселі. Але ж не вистачало мені теоретичних університетських знань. Я хотіла практики! Тому чітко вирішила вчитись практичної психотерапії. Тут варто між іншим написати, що все, чого я справді хочу, того добиваюсь. Тому невдовзі почала навчатись у Московському гештальт університеті (гештальт-терапії).
Провчившись там три роки і закінчивши університет, я одразу почала практикувати.
Паралельно всіма силами втікала від перспективи навчатись в аспірантурі. Еее. Не питайтеНу не хотіла я бути все життя прив'язана до університетських годин. Чи як там це називається у викладачів?
Загалом в мене досвід роботи 15 років. Коли я встигла?
Проте психотерапія мені теж не давала відповідей на усі запитання, не у всіх випадках працювала, не завжди були бажані результати... Крім того, я почала усвідомлювати, що знаю про людей більше, ніж вони розповідають. Інколи чула їх думки і відповідала на їх неозвучені запитання. Я бачила їх енергетичне поле. Відчувала те, що коїться в людей на Душі... При цьому я завжди шукала Вс-Вишнього. І себе. Я була в пошуку.
Зараз, коли пишу ці слова, згадую, як ще маленькою дівчинкою лежала в траві, дивилась в небо і промовляла: "Боже, ти там? Ти мене бачиш? Ти мене чуєш?" Це питання звучало в мені все життя. Ти тут? Ти мене чуєш? Він мене чув. І чує. Всіх.
Вже чотири роки я працюю цілителем. А зараз вже й майстер моделювання карми Міжнародного інституту розвитку КИЯНА (Ізраїль). Духовний наставник.
Я допомагаю людям. Зцілюю тіла та Душі. Сотні людей змогли відчути зцілюючу любов Вс-Вишнього через мої руки, мої слова, практики та сеанси.
Від недавна навчаю своїх класних і дуже любимих учнів технологіям роботи з енергоструктурою. Кайфую від цього.
Я-таки лікар (привіт батькам). Я психотерапевт (привіт мені) . Я викладач (хоч і без університетських годин). Дякую своєму Наставнику. Я ЦІЛИТЕЛЬ (привіт Вс-Вишньому). Я жінка, дружина, мама, дочка, подруга... Я Юлія. Я є.
І Ви будьте!